В Італї є такий звичай – кожна вагітна пара йде в магазин дитячих товарів і складає список всього, шо їм знадобиться для дитини. Вони вибирають коляски, кенгурушки, люльки, ліжечка, ванночки і так далі. Все, що треба. Потім складається список всіх цих товарів, і будхто, хто хоче зробити подарунок цій парі, вибирає собі прийнятний подарунок в тому списку. Це супер бізнес. Виходить, на кожну новонароджену дитину надійде в магазин прибутку як мінімум 2 тисячі євро.
Серед нашиих знайомих з дітьми всі складали такі списки для магазинів, тому їм непотрібні беушні речі.
А в нас, значить так: в коморі лежать 3 сидіння для авто групи 0 (для немовлят) різних фірм і всі класні. 2 сидіння для перших кашок, для кухні. 2 сидіння, які кріпляться до столу. 2 кенгуру. 2 ванночки. 1 шезлонг. Неймовірна кількість одягу, навіть нового, жодного разу не одягненого.
І це при цьому, що ми нічого взагалі не купляли для нашого сина.
І думаєш, і кому віддати би... а нікому тут і не треба. Якусь би багатодітну сім’ю знайти імігрантів чи шо. Чи на eBay продавати.
А от таку коляску-всюдихід мені дуже хочеться. Я би з нею по горах і по пляжу скакала.
