Неймовірно, які ласкаві і смішні кицьки в мене живуть вдома - Люся і Чуня. Обидві безпородні і підібрані на вулиці, обидві мали вже десь давно здохнути - чи від голоду, чи від усипляння - якби ми їх не приютили. Я через те не розумію, навіщо платити за тваринку великі гроші, якшо навколо - купа безкоштовних і бездомних тварин. Чесно - не розумію я цей бізнес. Коли продають кошенят за 300 доларів, а там же поруч - незручна клітка, де їх аж сто штук безпородних, над якими знущаються продавці, і просто тому, шо вони по 3 гривні...
Друзі, не купуйте дорогих тварин, і безпородна тварина може стати для вас супер другом, а їх багато і їм треба наша допомога :)

Життя маленького села Верніо на північ від Флоренції – тихе і розмірене. Кожного ранку біля входу в бар галдять старички, читають газети, спішать взяти бріош із шоколадом, поки їх інші не розібрали, збираються в купки і так можуть тусувати до обіду. Я зранку вставати не люблю, тому мені майже ніколи не дістається бріош із шоколадом або мармелаткою з ожини.... єдина що залишається, або «vuoto» або «con la crema».

Поїзди в Італії майже завжди спізнюються. Але смішно не те, що вони спізнюються. Смішно те, що кожного дня на вокзалі звучать оголошення про те, що такий-то поїзд спізниться на 10 хвилин, але оголошення чомусь бреше, бо поїзд зазвичай приходить вчасно! Тобто, виходить, про спізнення повідомляють про всяк випадок, а раптом поїзд насправді спізниться?

А ще тут така сама справа із платформами. Поїзд такий-то має прийти на третю платформу. Я вже розкусила цей прикол, і ніколи його не чекаю на третій платформі, іду на четверту. І кожного дня, завжди оголошують про те, шо поїзд прийде не на третю платформу, а на четверту. А чому одразу не писати на табло – платформа 4, не знаю :)

А ще тут на вокзал весь час в один і той самий час приходить одна одіозна сімейна пара, яким десь по 70 років. Вони весь час із собачкою – такою великою безпородною сучкою, яка в пащі носить м’ячик. Парочка сідає на одну з вокзальних лавочок, і починається гра: дідусь кидає м’ячик, а пес біжить його ловити і приносить назад дідусеві. А коли дідусь забуває кинути м’ячик, собака гавкає. І так день у день. Насправді я ніколи не бачила, як ці двоє з собакою сідали на якийсь поїзд. Я просто весь час їх бачу на вокзалі. І вже не уявляю Верніо, і його вокзал без цих двох старих і собаки. Тут наче час застиг. Мені подобаються такі місця. Коли вони не прийдуть на вокзал разом з їх собакою, буде означати, що вони померли.

Коти мої давно вже сплять, і Массімо теж хропить, тільки я сиджу і лупаю очима в монітор до пізньої пізньої нічки....
Біда тільки, що завтра неділя, ТРЕТЯ неділя місяця, а це катастрофа для околиць Прато, бо ТРЕТЬОЇ неділі місяця ВСІ супермаркети закриті, а значить, я залишилася без моїх зелених яблук і Нутелли :(
Не розумію тенденції - першої неділі відкрито один торгівельний центр, другої - аж цілих три, четвертої також, а от ніхто не відкритий третьої неділі місяця! Якась непродумана стратегія. А взагалі клієнт-сервіс в Італії - це велика ганьба, про це можна писати довгі і веселі статті до рекламних видань.
Але не будемо сварити італійців надміру, бо в них є купа своїх заменитих достоїнств.
Надобраніч.

Італійки мають розкішні голоси – такі багаті контральто, які мені страшно подобаються в жінках і які я сама весь час хотіла мати. Рідко хто з італійців має писклявий голос, такі вже гени в них.
А от ця пісня мене вже задовбала тут, чесно кажучи, вона як якийсь низькопробний хіт, який протягом 2-3 місяців звучить із кожного бару навколо, з однойменною назво випускаються альбоми, а потім всі про цю пісню забувають.
Але я вирішила викласти цю композицію, щоб поділитися з вами, який же в неї все таки розкішний голос.


http://it.youtube.com/watch?v=cMypxGwLcvw

... шось я не поняла, а як так викласти, шоби екранчик був власне тут в жж, і не тре було йти по лінку? раніше мені виходило так зробити....

Тут вже минуло половина осені, а комарі все не давали мені спати до сьогоднішній днів. Тут такі комарі особливі, резистентні до низьких температур, і останні дні перетворилися для мене в жах, - цілими ночами бігала по кімнаті із ганчіркою в надії забити комара.
На щастя італійці мають хорошу зброю для комарів! Принаймні я таку в Україні не бачила. Це така ракетка як для гри у теніс, тільки її сіточка - це насправді електричні провідки. І коли комар торкається тієї сіточки, моментально здихає. І тепер не треба бігати з ганчіркою по хаті, бо цією ракеткою їх дуже легко ловити!
Ще стоїть такий самий пристрій, велика лампа, на яку летять комарі, і одразу здихають, як торкаються її.
От смішно мабуть те шо я пишу ... але як такі маленькі огидні створіння можуть псувати життя, через них останні ночі я не могла спати.

---

Мені гарні сни сняться рідко, але коли сняться, то це така краса..... мені снилося, що я спочатку гуляла по великому парку, де повсюди були величезні красиві пантери, різних кольорів. Вони були набагато більші, ніж звичайні. Вони всі хотіли мене з"їсти. Але мене це абсолютно не турбувало, бо я в один момент злетіла у повітря... почала набирати висоту і побачила, яке все красиве піді мною. Були зелені красиві дерева, сосни, було море із прозорою блакитною водою. Потім я полетіла на дах одного із будинків, де собі присіла відпочити і погрітися під сонцем. Сонце - це була така дуже красива і якась невідома тварина, яка тримала сам диск сонця. І я собі грілася під ним. Але в цьому сні я не була жінкою, я була гермафродитом, одночасно жінкою і чоловіком. Потім чомусь пішла у бордель, але там нічого цікавого не відбулося.

---

Сьогодні занесли Чуню до ветеринара, ввечері заберемо стерилізованою. Люся сумує за нею.

---

Зараз, коли в холодильнику немає достатнього запасу картоплі і сиру брі, а також таких зелених-зеленющих яблук, - в мене з"являється паніка. Неймовірно, скільки калорій я стала вживати в їжу останнім часом, але від цього показники на вагах суттєво не збільшуються. Так тримати!

---

Тішуся страшно, бо переглядаю повсюди у френд-стрічці фото із весілля мого друга Торквемади... Торквемада і Скан, ви красені! І дуже гармонійні разом! Побачимося в грудні ;)

Ми завтра відправляємося на острів Сардинія: спочатку на машині до берегу моря, а потім завантажимося разом із машиною на великий корабель, який 10 годин нас буде везти до острова. Кажуть, що Сардинія - найкрасивіше місце в Італії. Ну, поробимо багато фотографій і запостимо сюди...
Хотіли дуже на Мадейру, свіжий острів за 1000 км від Ліссабону, із холодним океаном і голодними акулками.... але поки є ще багато роздивитися в Італії. Піду пошукаю лапті для моря.

А це наша кицька Чуня.
Вона перша кицька, а точніше кошеня, яке пердить так як старий ротвейлер. Мабуть тому, що вона італійка, українські коти не пердять.

Вчора сиділа біля хати на вулиці, пила собі каву. Як раптом побачила дві змії, середнього розміру, одна приповзла десь з нікуди, а інша впала чомусь із дерева... дуже злякалася... тепер страшно взагалі піти на грядку вирвати м"ятки до салату. хоча може ті змії геть не отруйні.
А ще тут літають дуже кумедні ліхтарики, вчора побачила такого перший раз в житті. Виглядає це для людини, яка про це нічого не знає, як цілковита галюцинація - летить собі в повітрі маленький ліхтарик і мигає світлом. Насправді, це створіння називається lucciola, тобто звичайний світлячок. По-моєму, світлячки є в Україні...але я ніколи не бачила як такий світлячок летить і мигає як звичайна лампочка.... воістину галюциногенно

Вчора ходили вечеряти в один пуб, тут внизу, в нашому селі.
Дівчинка-офіціантка, із акцентом тосканським, а точніше, пратезьким, запитала Массімо, звідки я сама, бо бачить, що я не італійка.

Я взагалі звикла вже до таких запитань і до комунікабельності офіціантів. По-перше, всі чомусь одразу бачать, що я не італійка... одна офіціантка в мексиканському ресторані підбігла до мене і весело запитала, звідки я, бо каже, що моє східно-європейське обличчя видає моє неіталійське походження. Дівчинка була із Сербії. По-друге, всі камерьери дуже люблять поспілкуватися. Це спочатку видається дивним, якщо тільки приїхав з України, в нас так неприйнято. Але потім я сам починаєш варнякати з радістю з людьми..

Так от, вчора офіціантка запитала Массімо, звідки я... з України... ця офіціантка так зраділа, вона виявилася теж з України, причому із Західної України, з Чернівецької області! А говорить такою італійською перфектною! Я сама зраділа неймовірно, бо думала почати шукати якраз українців десь поблизу, по інтернету якось чи шо.... а тут знайшлася сама молоденька дівчинка з України! Круто.... Ще й живе тут зовсім поруч, під моєю гіркою. Це взагалі,дуже незвично знайти когось з України молодого віку в тому ж селі, де ти сам.. як правило, тут багато жінок вже старшого віку. Тому це була фортуна.

Сьогодні ми з нею погуляли собі, поспілкувалмися, вона мені розказала свою непросту історію, як для дівчинки, котрій 24 роки... як вона приїхала сюди нелегально, зробивши фальшиву візу, яка коштувала 2500 євро... я трохи в шоці... по-моєму набагато легше отримати візу справжню, звичайним шляхом, аніж платити такі гроші і ще й ризикувати тим, що фальшивість можна виявити...

Вона мені розказала, де можна купити згущене молоко! І багато інших речей розказала....

Дуже добре

Третій тиждень як я в Італії, і тут весь час дощ.. Мабуть я привезла з України якихось північних циклонів..

А в мене одна пара взуття і зовсім мало одягу, - так я боялася перевищити норму в 20 кг, яка дозволяється авіакомпаніями.

В Італії добре махлювати і не платити за проїзд 3 євро в один бік - ніхто не пита у тебе квиток. Бардак бардаком, але тут можна розслабитися. Скажімо, всі переваги Німеччини - порядок і структура - іноді обертаються величезними незручностями для людей. Скажімо, одружуєшся ти в Німеччині, тобі потрібно на момент одруження мати при собі дійсний дозвіл на перебування. Якщо твоя віза просрочена, тебе вишлють назад в Україну. Слава Богу, в Італії не так. Або платиш за проїзд у місто 5 євро, в обидва кінці - 10 євро, і в гривнях це буде 80 гривень із хвостиком, так ніби ти їздиш весь час на таксі. І змахлювати не можна ніяк, контролери всюди, і штрафи теж дуже масні.

Хоча багато речей тут мене до сих пір виводять із себе в Італії:

Я не можу знайти в супермаркетах томатного соку. Тут просто немає такого продукту, хоча Італія - країна помідорів. Ну як це так? Як я без томатного соку? Коли я жаліюся на це італійцям, вони дивляться на мене як на психопатку - як це, томатний сік ? Хіба таку гидоту можна пити ?? Боооооа....

Я не можу знайти в супермаркетах звичайного набору орієнтальних приправ... кардамону, анісу, свіжого імбиру, не кажучи вже про якісь східні суміші типу гарам масала чи харісса чи шось таке... коли я попрохала коханого принести мені з магазину свіжої м"яти, він приніс мені посаджену в горшочку.. сподіваюся, виросте до наступного блюда із м"ятою. Звісно, навіщо італійцям в супермаркеті імбир, якщо в них є розмарин. Ціла полиця розмарину, тим"яну, базиліку...Розмарин тут росте в нас під хатою, вчора пішли нарвали його, шоб зготувати мняска.

Я не бачу в супермаркеті лавашу, - коли в Києві лаваш був єдиним хлібом, який я їла.

І найголовніше, я не знаю, де я можу купити тут згущене молоко! :(
Згущене молоко - це блаженство, це моє дитинство, це мій найліпший десерт до кави вранці, і мені більше нічого не треба! Як компроміс я купила собі велику банку Нутелли.. але вона не замінить цей супер продукт Радянського Союзу, ну нікак.

Окрім того, попоїсти вдень в Італії - то є неможливо, тут всі ресторани відкриваються тільки з 19.30... І виходить, вся моя тримісячна дієта - не їсти після 18.00 - пішла тепер до дупи. Якщо голодний вдень, їж собі всухом"ятку хліб із шинкою і сиром, на який я не можу навіть дивитися. Мабуть я сильно розбещена.

Хоча тут багато позитиву, це я просто жаліюся так.... тут я п"ю воду із крана, і вона чистюсінька, тут свіже повітря і на пагорбах пасуться ягнята, і косулі по ночах займаються коханням під вікнами...

А ще моцарелла тут дуже дешева, мій улюблений сир. І дині. І горошок свіжий зелений солодкий. І всі овочі дешеві. Гарно.

Піду собі подивлюся іншу пару взуття.

Відень, Шенбрунн, 6 квітня 2008

А завтра поїдемо до Риму...
Хоч ми цього не планували, але так треба.

---

Сумно через ставлення працівників українського консільства до своїх же громадян. Ну добре, коли ми зустрічаємо таке ставлення в посольствах європейских країн, це мені зрозуміло, ніхто тут нас не хоче бачити...

Але коли самі українці псують і ускладнюють життя своїм же людям, це мені незрозуміло.

Мені чомусь сниться моя мертва однокласниця.
Я її питаю:
- Ти білочка?
- Ні, я ведмедик, - відповідає вона.

Сьогодні зранку по телефону я попросила Макса прислати мені який-небудь його цікавий рецепт. Примітка: Макс ніколи жодної страви не готував за готовим рецептом, тобто щоразу в нього виходить якась імпровізація. І як правило геніяльна імпровізація. Але оскільки мені ще багато треба вчитися в плані кулінарної техніки, то мені тупій треба поки писати рецепти..... і отаку чудовну композицію він мені люб"язно описав, щелепа в мене відвисла, чесно кажучи...

Ітак, Мадагаскаршьке Каррі! (Може комусь із хозяюшок стане у пригоді та чудовна рецепта)

Цитую Макса:

Сьогодні я приготував “Madagasisches Curry”.

Не зовсім мадагаскарське, але то моя інтерпретація.

Замість рису я взяв зерна Quinoa.
( Quinoa (Chenopodium quinoa, Quechua kinwa), auch Quinua, Inkareis, Reismelde, Inkakorn, Reisspinat oder Perureis genannt, gehört zur Familie der Fuchsschwanzgewächse (Amaranthaceae).

Quinoa має менше калорій, ніж рис.
І смакує дуже прикольно. Має фруктово-горіхові нотки.
Пасує однаково для солодких і гострих страв.

Інгрідієнти:
3 виликі цибулі,
500 гр. креветок,
500 гр. кальмарів,
2 незрілих манго,
баночка густих вершків.
Індійське масло GHEE. ( То є перетоплене до твердого стану коров’яче масло. ) Можна замінити звичайним маслом.

Листя карі – 10 штук
Насіння індійської чорної цибулі – столова ложка
( власне я хотів мати насіння індійської гірчиці, але вона закінчилась )
Штернаніс – 5 штук
Індійська суміш Masala ( Unter den Zutaten findet man oft Chili, Koriander, Minze, Knoblauch, Ingwer, Kurkuma )
Окремо куркума ( для зафарблення )
Мускатний горіх.
Чорний перець.
Сушений чілі.
Орієнтальна суміш ( пелюстки троянди, гвоздика, кориця, рожевий перець, кардамон, тмін )
Тоненькі скибочки кокосового горіха. ( можна мелений кокос )
______________________________

Ставиш на вогонь Quinoa.
Вона сильно розбухає, тому наливаєш води вдвічи більше за рівень зерен.
Доводиш до кипіння.
Потім ставиш на ледве помітний вогонь під кришкою на 15-20 хвилин.
В результаті має вийти пухка і суха маса, схожа на кус-кус.
БЕЗ СОЛІ і СПЕЦІЙ.

Quinoa можна замінити рисом, кус-кусом і т.д.
______________________________

Коли Quinoa стоїть на вогні, ставиш поруч велику пательню.

Оливкова олія смакує по-середземноморськи.
Соняшникова олія смакує по-угорсько-українськи.
Рапсова олія смакує зададто нейтрально.
В ідеалі була б пальмова олія.
Але взяв олію з грецького горіха.

Наливаєш трошки олії на пательню.
В цей час дрібно ріжеш 3 цибулі.
Кидаєш листя карі і насінна чорної цибулі на пательню. Листя карі має трошки засмажитись і почати потріскувати.

Кидаєш на пательню цибулю.
Перемішуєш з карі і насінням.

Кидаєш Штернаніс. ( Він має товстий корок, його треба кидати спочатку )

Кидаєш креветки.

Все робиш швидко на великому вогні.

Коли креветки і цибулька набувають золотистого кольору, додаєш столову ложку масла GHEE.
( Воно трошки пригорає, тому додавати його треба не з самого початку )

В цей час ріжеш маленькими кубіками манго.
Ріжеш смужечками кальмарів.
Ріжеш часник.

Кидаєш все до пательні.
Кальмари готуються досить швидко.
І навпаки, чим довше їх варити, тим вони будуть жорсткійші.

В цей час додаєш всі приправи за смаком.
Додаєш сіль.
Вливаєш баночку вершків.
Перемішуєш.

Як тільки кальмари зваряться – можна подавати на стіл.
________________

Бусі!!!


************

Макс ще й прислав фото блюда!


( 06,29 КБ )

Мені приснилося, шо я їду на Кесл Паті до Польщі в такій жовтій маршрутці Богдан. І там ше було багато інших людей. Потім ця маршрутка переїжджала міст через море, шо то за море було, я навіть не знаю... Але факт того, шо маршрутка впала в море з усіма людьми. А я встигла вилізти з неї і вчепитися в високу таку антену, яка стирчала з моря. А під антеною чатувало багацько акул. Одна величезна стрибала, шоб мене вхопити. Я все лізла вище і вище по антені. А акула стрибала все спритніше і вертлявіше, і вже ось ось мене ледь не схопила за ногу! І тут я сказала собі: ну годі вже, прокидайся вже, а то помреш зараз. І прокинулася.
Отакі сни сняться, коли довго спиш...

Найпотворніша машина, яку я коли небудь бачила. Вона схожа на якогось alien(a) або дауна, шо лі. Але італійці її чомусь страшно люблять. Однак тільки італійці. Ніде більше я її не бачила, окрім як в Італії.
Таке огидне авто, шо його аж якось шкода :)

А хтось знає, де можна купити пісочний годинник ? такий звичайний без прибамбасів з ангеликами чи фігурками різними

Аааааа, для всіх, хто любить і не любить пармезан :)


Серія дуже милих рекламних роликів про овочі і сир, які танцюють і співають. Одна з моїх улюблених реклам, які мені вдалося побачити в Італії.

Пармезан – це король страв

На святковий стіл італійці подають спочатку перші страви, - ставлять на стіл пельмені (тортелліні), тобто тісто з начинкою різною. Одразу після тортелліні ставлять на стіл макарони (я офігєла). Разом із тим на столі присутній весь час хліб, намазаний паштєтом. Після макаронів нарешті подають мнясо, хоч я не мнясоїд, але потішилася і ним в такій кількості тіста, кишки ж позлипаються ! Після мняса італійсьці, зокрема флорентійці беруть таке десертне вино, макають туди як в суп такі солодкі сухарики (знову тісто!), і так їх і гризуть. Після того всього подають кохву - кохве в італійців це таке ядерне еспрессо на один ковток; куди мені там, я собі заливаю кави цілу бадью. І з кавою подають всілякі солодці муффінс (знову тісто!), а я поспішно тікаю з-за столу, шоб погратися з жирним котиком, - тільки аби не з"їсти ше якогось тіста.

Після цієї трапези антіпасті, італійці всі шумно грають у покер і періодично пукають.

Вот так